Перший раз до дитячого садка

Поради батькам

1. Організуйте життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в закладі освіти. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел.

2. Треба зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю закладу освіти, разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя у яслах. Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювання типу "Ну якщо не сподобається, то не будеш ходити у дитячий садок" дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку витримати характер та не піддатися на провокацію. Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб він зрозумів, що вже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними.

3. Дитині значно легше пристосовується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволоділа елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми. Допоможіть маляті навчитися самостійно сідати на дитячий стілець, пити з чашки, вчіть користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, різноманітні страви, треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну участь у роздяганні, складанні одягу. Кожну спробу зробити щось самостійно обов'язково схвалюйте: „Молодець, ти сам уже вмієш їсти”. Не шкодуйте часу – маляті це дуже знадобиться. Досить складно буває маляті оволодіти правилами поведінки в дитячому садку. Особливо погано почуваються діти, яким у сім'ї нічого не забороняли. Перші вимоги вихователя викликають у них образу, а іноді плач. Треба поступово привчати дитину розуміти звернення до неї вимоги: „Не кидай іграшки, тримай у ручках, ось так”, „Треба помити руки, не можна їсти брудними руками”.

4. Навчіть маля гратися. Діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення. Деякі батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки слід напувати ляльку, ведмедика, зайчика; у ліжечку лялька спатиме). Така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.

5. Поступовість. Спочатку, перші 2 тижня не залишайте малюка в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім непросто звикнути до суспільних вимог та суворих правил. Не можна залякувати дитину садком – це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Цікавтесь, як пройшов день у дитячому садочку, що нового та цікавого було. Не лякайтеся, якщо на другий день (саме на другий, а не на перший) дитина буде сильно плакати. Вона вже зрозуміла, що його мама збирається залишити його тут на довгих кілька годин. Адже в перший день для нього все нове. Багато іграшок, багато таких же дітей, як і він або вона, вихователь (деякі малюки називають перший час вихователя мамою). І дитина не відразу помічає, що вона залишилася без батьків. Ваше завдання в перший день полягає в тому, щоб Ви забрали дитину до того, як вона це зрозуміє. Так що краще за все не йти з садочка, а бути десь по близькості. І за першим покликом вихователів забрати дитину додому. А на другий день малюк вже розуміє, що його мама піде, і він залишиться зовсім один. Але повірте, дуже мало дітей протягом усього дня плачуть так само, як у перші хвилини, коли малюк переступає поріг дитячого садка, тримаючи маму за руку. Всім відомо, що наші діти – це маленькі маніпулятори. До тих пір, поки мама не пішла, дитина вірить, що якщо голосно плакати, то мама зглянеться і забере її звідси. Як правило, як тільки мама залишає дитину в групі, увага дитини швидко переключається на щось цікаве і захоплююче, наприклад, на нову гру, або яскраву іграшку.

Що робити, якщо дитина плаче при розставанні з батьками?Розповідайте дитині, що цікавого чекає його в дитячому саду (зустріч із друзями, цікава книга, нові пісні й танці, гарні іграшки). Будьте спокійні, не проявляйте перед дитиною свого занепокоєння. Головне - будьте терплячі!

6. Одна з головних причин труднощів перебування дитини в яслах – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми. Дитина, яка спілкується лише із членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у яслах, таке маля почувається неспокійно. Іноді батьки самі мимоволі формують у сина чи доньки негативне ставлення до сторонніх, говорячи: «Не слухатимешся, оцей злий дядя тебе забере» тощо. Слід, навпаки, виховувати в дитини привітне ставлення до дорослих і дітей. Гуляючи з малюком, завжди можна знайти привід сказати, наприклад: «Подивись, як лагідно всміхається до тебе тьотя, і ти всміхнись»; «Підніми газету, що впала в дяді». Щоб малюк сміливо входив у групу однолітків, не ховався за вихователя, відмовляючись гратися з дітьми, треба привчати його до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати доброзичливе ставлення до них. Так, гуляючи з дитиною на ігровому майданчику, учіть її нікого не ображати, не забирати іграшки, спонукати до гри з однолітками: «Покоти м'ячик, Ігорю. А тепер Ігор тобі покотить. Молодці, хлопчики, добре граєтесь».

7. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення. Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідаючи на запитання простим „так” чи „ні”, і вихователь зможе допомогти їй. Якщо ж малюка не навчили користуватися мовою, часто можна спостерігати таке: кричить, вередує, сердиться, що його не розуміють; не відповідає на лагідні запитання, відкидаючи запропоновані іграшки. Починають нервувати і дорослі, утративши надію заспокоїти маля. Щоб такого не сталось, учіть дитину користуватися спрощеними, а потім і повними словами (самі вимовляйте слова правильно), звертатися з проханням, відповідати на запитання. Уважна мама звикла розуміти свою дитини і без слів. Та не треба завжди поспішати виконувати її бажання. Краще звернутися до дитини: „Що ти хочеш? Пити? Скажи: пи-ти”. Дитина повинна знати своє ім'я, розуміти назви частин тіла людини, найуживаніших побутових предметів та процесів (стіл, стілець, чашка, ложка, їсти, гратися, гуляти тощо). Дбаючи про це, називайте словами добре знайомі дитині дії та предмети. Наприклад, одягаючи малюка: „Сашко вдягнеться і піде гуляти. Що будемо одягати: шапку, чобітки, пальто”.

8. Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до ясел. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.

Уроки розлуки

- Самі навчіться розлучатися з дитиною: вгамуйте тривогу і докори сумління через рішення вийти на роботу. Якщо мама впевнена, що з її малям у садку все буде гаразд, - так і буде.

- Дорогою розповідайте щось захопливе.

- Будьте чесні з дитиною. Не тікайте! Чітко скажіть: «Я йду на роботу, але я прийду за тобою після того, як ти поїси й поспиш».

- Дайте малюку із собою «талісман»: улюблену іграшку, вашу хустинку.

- Вигадайте ритуали прощання (усе, що відбувається регулярно, - заспокоює). Поцілуйте в кожну щічку, обійміть, дайте «п'ять»...

- Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

- Не піддавайтеся на маніпуляції дитини - плач, умовляння, гнів. Чітко кажіть: «Ти будеш ходити в садок тому, це ти вже великий. А я допоможу тобі».

- Найголовніше - не бійтеся сліз дитини, адже він поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитини своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи.

- Пам'ятайте, що дитячий садок - це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.

- І ще. За час, проведений у розлуці з мамою, у малюків... немов сідає батарейка. Дитина потребує «підзарядки» - тісного спілкування з мамою. Тому, навіть якщо в домі є інші діти, хоча б півгодини приділіть особисто малюку. Разом погуляйте, почитайте книжку. А ввечері візьміть на руки, поколисайте, зайвий раз обійміть: тілесний контакт обов'язковий! Адже ваше сонечко дуже сумує за вами.

Музична скарбничка

Шановні батьки, запрошую Вас зазирнути до музичної скриньки нашого садочку.

Мета музичного виховання дітей дошкільного віку виховання гармонійно розвинутої, естетично й творчо спрямованої особистості дитини під впливом цінностей українського і світового музичного мистецтва, розвиток загальної музикальності, здібностей музичного виконавства і творчості, формування елементарних основ музичної культури.

Тому сьогодні я пропоную ознайомитися з музичними інструментами.

https://youtube.com/watch?v=06B4Xd2ftfQ&feature=share

Бажаю успіхів!

Підготувала матеріал музичний керівник

Кузніцова А. Р.

Розвиток дрібної моторики

Ще в II столітті до нашої ери в Китаї було відомо про вплив дій руками на розвиток головного мозку людини. Стародавні китайці вважали, що вправи з участю рук та пальців гармонізують тіло та розум, позитивно впливають на діяльність мозку.

Думаємо, буде зайвим нагадувати – що розвиток дрібної моторики у дітей – чи не найперший і єдиний принцип швидкого і всебічного розвитку малюка! Ваша дитина не говорить або погано говорить? Збирайте мозаїки, зав’язуйте шнурки, і почуєте перші слова! Хочете, щоб малюк добре розвивався? Розвивайте пальчики, і мозок буде розвиватися набагато ефективніше.

Розвиток дрібної моторики у дитини починається вже з перших хапальних рухів, які робить малюк у житті! Діткам різного віку слід гратися різними за розміром іграшками для розвитку дрібної моторики. Чим старшими стають дітки, чим дрібнішими повинні бути іграшки. Пазли, мозаїка, лего – чудові тренажери в розвитку дрібної моторики і, відповідно, письма. При цьому дітям дошкільного віку дуже корисно багато малювати. Для початку можна використовувати розмальовки, якщо дитина їх любить, але з часом потрібно стимулювати дитину малювати на різних за фактурами аркушах чистого паперу.

Все це допомагає розвинути дрібну моторику рук, АЛЕ! Дуже важливо, щоб всі заняття для діток здавалися грою – інакше буде швидка втомлюваність і саботаж процесу.

А щоб трохи розставити всі крапки – що ж таке дрібна моторика і які найпростіші вправи можна виконувати (впевнені, ви вже їх робите!) – запрошуємо ознайомитися з нашою добіркою нижче!

• Масаж – щоденний ретельний масаж кистей рук: м’які погладжування і розминання кожного пальчика, долоньки, зовнішньої сторони кисті, а також передпліччя. Дуже корисне і приємне заняття, чудово активізує мовні центри мозку. Крім того, такий масаж має позитивний вплив на імунітет, на загальний розвиток та контакт між мамою і дитиною.

• Ігри з квасолею – в миску або коробку потрібно насипати квасолю або горох, кинути туди дрібні іграшки і розмішати. Малюк запускає руки в квасолю і шукає іграшки. Ефекти: масаж, розвиток координації пальців.

• Ліплення з різних матеріалів (кінетичний пісок, пластилін, глина, звичайне тісто). Крім очевидного творчого самовираження, малюк також розвиває гнучкість і рухливість пальців, а також сприяє поліпшенню розвитку мовлення. А також усвідомлює структури різних матеріалів.

• Ігри з крупами: збирати в різні ємності перемішані разом горох та квасолю, а потім і дрібніші крупи; пересипати і перемішувати крупи, розтирати в руках. Для найпосидючіших – відділити одну крупу від іншої.

• Ігри з гудзиками та намистинами – нанизування на нитку, застібання гудзиків на петлі, перебирання пальцями намиста з гудзиків або намистин. Можна нашити на одну тканину ґудзики різних розмірів, а на іншу – різні петлі. Дитина буде тренувати пальчики, одночасно розвиваючи кмітливість і освоюючи поняття великий-маленький. Дуже корисним у багатьох питаннях розвитку дрібної моторики буде популярний нині бізі-куб – саме для розвитку дрібної моторики там придумали всі ці замочки, кнопочки, гудзики (ну і, звичайно, заради 5 хвилин тиші для батьків).

• Мозаїка – ігри з різними мозаїками також покращують дрібну моторику, розвивають кмітливість та творчі здібності.

• Шнурівки – відмінно розвивають дрібну моторику рук, до того ж завдяки їм малюк опановує повсякденний практичний навик шнурування черевиків.

• Катання долонькою олівців, кульок по столу або іншій поверхні. Таке заняття – додатковий масаж долоньок і поліпшення координації рухів кисті.

• Пазли – яскраві картинки розвинуть уважність, кмітливість, координацію роботи очей та кистей і потрібну нам дрібну моторику. Тим більш – вибір пазлів зараз просто неймовірний – від великих тварин – до традиційних нам картин на 100/200/1000 частинок. Весело буде навіть дорослому!

Використовуйте творчий підхід – будь-який «підручний» засіб може стати для вас чудовим помічником в питанні ігор та розвитку дрібної моторики – навіть якщо це допомогти мамі в прибиранні іграшок. Займаючись зі своєю крихіткою, супроводжуйте заняття казками, які можна вигадувати по ходу справи. Мовне підкріплення захоплюючих дій подвоїть ефект.

Веселих ігор та всебічного розвитку вашому малюкові та його маленьким пальчикам!

Підготувала вчитель-логопед Мягких Наталія Миколаївна

Корисна інформація від інструктора з фізкультури

Кожна дитина відчуває природну потребу в активному русі і дуже важливо, коли в сім'ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов'язковим, а й улюбленим режимним моментом малюка.

Але спочатку, перед заняттям, потрібно правильно організувати куточок для спорту.

Пропоную, до уваги батьків, послухати правила безпеки під час занять фізичними вправами вдома.

https://youtu.be/hLlufAeb6qw

Фізкультура в дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою й викликати гарний настрій. Тому інструктор з фізкультури Камуз Владлена Іванівна пропонує спочатку переглянути відео пісеньки "Булька", а потім повчити руханку.

https://youtu.be/7V2ZmuWXE00

Поради практичного психолога

Шановні батьки. Пропоную Вам кілька порад як вберегти дитину від психологічної травми під час війни.

Війна може травмувати дитячу психіку, але цьому можна запобігти. Лише 5 простих правил можуть врятувати вашу малечу від психологічних проблем в майбутньому.

Як легко, але дієво батькам підтримати психіку дитини?

*Бути поруч

Відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший "термостат безпеки" для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.

*Бути прикладом

Діти наслідують манеру долати стрес. Тому від того, як батьки можуть дати раду з критичними ситуаціями залежить, як їх долатиме дитина.

Це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову.

*Спілкуватися

Це про те, щоб говорити з малечою з повагою до їхніх почуттів та переживань, до внутрішньої мудрості.

А ще – слухати, що вони говорять, та чесно відповідати на їхні питання.

*Залучати до побуту

Звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії.

Можна придумати заняття:

-вчитися;

-малювати;

-читати/слухати казки, гратися.

- допомагати по дому;

-робити добрі справи;

-займатися спортом тощо.

Корисна діяльність зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. Це важливо не лише дітям, але й дорослим.

*Відновлюватися

Варто мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий "павербенк". Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність. Також обов’язково треба мати щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.). Щось таке, що нагадує у ці темні часи про Світло правди, любові, мужності. І про те, що це Світло неминуче переможе.

Матеріал підготувала практичний психолог ДНЗ 32 Олтаржевська Людмила Валеріївна.

Етапи формування звуків у малюків

Шановні батьки, бабусі, дідусі та усі, кому не байдуже майбутнє вашої дитини. Дітки мають розвиватися, незалежно від обставин, навіть під час війни. Адже дитинство дається нам один раз. І це є найсприятливіший час для розвитку, тому дуже важливо його не втратити!

Сьогодні я б хотіла звернути увагу на мовлення дітей. Оскільки мова є засобом спілкування, формування думки і, взаємодії з оточуючими.Пропоную Вам ознайомитися з етапами формування у дітей голосних і приголосних звуків. Терміни появи звуків індивідуальні та залежать від умов розвитку мовлення, а також від індивідуальних особливостей розвитку дитини. Однак можна орієнтуватись на загальноприйняті норми.Норми появи голосних та приголосних звуків у дітей.Вік дитини – 1-2 роки. Голосні звуки – [а], [о], [е].Приголосні звуки - [п], [б], [м].Вік дитини – 2-3 роки. Голосні звуки – [і], [и], [у].Приголосні звуки - [ф], [в], [т], [д], [н], [т'], [д'], [н'], [г], [к], [ґ],[х], [й].Вік дитини – 3-5 років. Приголосні звуки - [с], [з], [ц], [дз], [с'], [з'], [ц'], [дз'], [ш], [ж], [ч], [дж], звукосполучення [шч].Вік дитини – 5-6 років. Приголосні звуки - [л], [л'], [р], [р'].У три роки у дитини зникає загальна пом’якшеність мовлення.У чотири роки дитина здатна підтримати розмову, висловити думку простими поширеними реченнями, а також складними реченнями.У п’ять років дитина вже здатна виділити у слові перший і останній звуки, підібрати слова з потрібним звуком, інтонаційно виділити вказаний звук у слові.У шість років дитина повинна правильно та чітко промовляти усі звуки рідної мови. Якщо Ви помічаєте, що мовлення вашого малюка нечітке, вимова звуків неправильна, не зволікайте, обов'язково, зверніться за консультацією до спеціаліста, щоб не втратити час!Бажаю успіхів Вам і Вашим діткам!

Матеріал підготувала вчитель -логопед ДНЗ 32 " Перлинка" Світлана Худак

Коментарi