Життя і здоров'я - найдорожче, що є у людини, тому підхід до них повинен бути найсерйознішим і ретельно вивченим.
Г. Малахов

Дошкільна освіта в багаторівневому освітянському просторі України є вихідною ланкою в системі неперервної освіти, у становленні та розвитку особистості. Тому на дошкільний навчальний заклад покладається відповідальність за здійснення цілеспрямованого виховання у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я, формування у них адекватної реакції на різноманітні чинники ризику для життя.
У Законі України «Про дошкільну освіту» записано: «Дошкільний заклад освіти забезпечує право дитини на охорону здоров’я, здоровий спосіб життя через створення умов для безпечного, нешкідливого утримання дітей, раціонального харчування. Здоров’я, його охорона та зміцнення, безпека дітей повинні бути життєвою стратегією пріоритетом у роботі дошкільних закладів».
Збереження і зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя дітей дошкільного віку - це один із найакту­альніших і основних напрямів роботи педагогічного колективу нашого дошкільного навчального закладу. Щоб забезпечити гармоній­ний розвиток людини, потрібно з наймолодшого віку формувати в малят усвідомлення цінності свого життя і здоров'я, бережного ставлення до власного здоров'я, вироблення стереотипів без­печної поведінки в довкіллі.
Проблема навчання наших дітей правил особистої безпеки потребує уваги з боку дорослих: педагогів і батьків.
Головна ме­та: навчання - формування в кожної дитини активної життєвої позиції щодо власного життя та власної безпеки, накопичення ними знань та навичок безпечної поведінки вдома, на вулиці, у дитячому садку тощо. Слушні та вчасні поради дорослих по­винні допомогти дитині зберегти своє життя, зміцнити здоров'я, усвідомити, що грати можна не скрізь і що деякі заборони та правила - не примхи дорослих, а життєва необхідність.

В організації навчально – виховної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити три основні напрямки:
така робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил; дітей необхідно навчати обачності, навичок орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;
максимального ефекту можна досягти, якщо буде прослідковуватися єдина стратегічна лінія у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів;
слід враховувати деякі принципові аспекти роботи з дітьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботи з дорослими ( розповіді, бесіди, відеофільми про наслідки пожеж, повеней, інших небезпек тощо).

В базовому компоненті, в сфері життєдіяльності «Я сам», змістовні лінії «Фізичне Я» («Безпека організму») зазначено, що дитина повинна самостійно вирізняти основні чинники довкілля, знати правила безпечного перебування вдома, в дитячому садку, на вулиці, на воді, на льоду, на спортивному та ігровому майданчику.

Перевага в освітньо - виховному процесі має надаватися цікавим довірливим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, релаксаційним паузам, етюдам з психогімнастики, дидактичним та сюжетно – рольовим іграм.
Особливу увагу слід звернути на те, щоб максимально використовувати наочність (ілюстрації, альбоми, картини, відеофільми тощо); проводити цільові прогулянки, екскурсії, вечори розваг, спеціальні дні або тижні безпеки, до участі в яких необхідно залучати медиків, батьків та інших спеціалістів.
Знайомлячи дітей з небезпечними чинниками довкілля, не можна у них викликати тривогу, страх, неспокій. Головне правило для вихователів і батьків – не лякати малих можливою небезпекою, а виховувати розумну обережність.
Навчання і виховання з питань захисту і здоров’я у надзвичайних ситуаціях на сьогоднішній день повинно спрямовуватися на формування у дітей:
розуміння цінності власного життя та здоров’я, основ здорового способу життя;
правил безпечної поведінки на ігрових та спортивних майданчиків, під час художньої праці тощо.
правил безпечного перебування на вулицях, правил поводження з незнайомими людьми;
навичок безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих;
уявлень про небезпечні для життя отруйні рослини, ягоди, гриби та вміння реалізувати знання у природному середовищі;
уявлень про стихійні природні явища (землетрус, повінь, буря, ожеледиця, гроза, град…), ознайомлення дітей з їх природою, характерними ознаками, негативними наслідками;
уявлень про основні правила поведінки в екстремальних ситуаціях;
бережного проводження з ліками, хімічними речовинами, побутовою хімією;
відчуття небезпеки щодо вогню, електричного струму, правил протипожежної небезпеки.

Адже людина може запобігти біді, уберегти себе і своїх близьких від небезпеки, якщо буде володіти елементарними знаннями основ безпеки життєдіяльності. Знання ці формуються в процесі виховання, отже, навчання дітей, забезпечення безпеки їх життєдіяльності є актуальним педагогічним завданням. Однією з основних задач у роботі з дошкільниками є навчання правилам дорожнього руху, пожежної безпеки та прищеплення навичок правильних дій.

Підготувала вихователь-методист
Ольшевська Ж. Ю..

Коментарi